400 років тому · ≈ 1 хв читання
1626. Перешкоди для поширення українських книг у Московії
Восени 1626 року влада Московського царства розпочала обмеження ввезення та продажу книг, надрукованих на українських і білоруських землях. За розпорядженням царя Михайла Федоровича київських книготорговців затримали, перевірили їхні видання та зобов’язали повернутися за кордон разом із товаром.
— відкрити зображення повністю
Історичний контекст
На початку XVII століття українське книгодрукування активно розвивалося. Важливим осередком була друкарня Києво-Печерської лаври, яка видавала богослужбові книги, проповіді та богословські праці. Ці видання поширювалися не лише українськими землями, а й за їхніми межами, зокрема в Московському царстві.
Московська церковна влада прагнула контролювати релігійні тексти, що потрапляли до держави. Відмінності між місцевими та привезеними виданнями поступово викликали дедалі більше підозр.
Що відбулося?
У вересні 1626 року в прикордонному Путивлі затримали двох київських книготорговців: Матвія Григор’єва та Семена Селиванова.
Вони привезли на продаж книги, серед яких були:
- «Анфологіон», надрукований у Києві 1619 року.
- Богословські твори Іоана Золотоустого, видані друкарнею Києво-Печерської лаври.
- Акафісти та інші церковні книги.
- «Євангеліє учительне» Кирила Транквіліона-Ставровецького.
Книги разом із торговцями відправили до Москви для перевірки. Після розгляду влада наказала повернути людей та їхній товар за межі Московського царства.
Згодом цей випадок став підставою для суворіших обмежень книжкової торгівлі.
Наслідки
Події 1626 року стали одним із перших документально засвідчених кроків московської влади до систематичного обмеження поширення українських і білоруських видань.
Важливо, що йшлося насамперед про ввезення та продаж книг у Московському царстві, а не про вилучення всіх українських видань із церков на території України.
У наступні роки контроль посилився та поширився на конфіскацію книжок, які вже перебували у власників.
Оновлено: