До всього архіву

Справа 009 / 012

XXI століття · Сучасна війна та втрати

12 років тому · ≈ 2 хв читання

Українські книги на окупованих територіях

Вилучення української літератури з бібліотек та навчальних закладів на окупованих Росією територіях Криму та Донбасу у 2014 році стало одним із перших проявів системної політики лінгвоциду та культурного геноциду.

Колаж: стос обгорілих книжок, обгоріла синя книжка серед попелу та полум’я; праворуч — чорно-білі архівні кадри нацистського спалення книжок, на тлі свастика.
Ілюстрація Колаж-ілюстрація: обгорілі українські книжки поєднано з архівними кадрами нацистського спалення книжок. Це не фотографія подій 2014 року. Джерело: АрміяInform

Історичний контекст

Цей процес був не спонтанною ініціативою місцевих колаборантів, а заздалегідь спланованою акцією, спрямованою на стирання української ідентичності та переформатування гуманітарного простору під стандарти «русского мира».

Що відбулося?

Одразу після анексії Криму та захоплення окремих районів Донецької й Луганської областей (ОРДЛО) навесні-восени 2014 року окупаційні адміністрації розпочали ревізію бібліотечних фондів:

  • Шкільні та університетські бібліотеки: Першими під удар потрапили фонди навчальних закладів, де вилучали підручники з історії України, української мови та літератури.
  • Публічні бібліотеки: У міських та районних бібліотеках зачистці підлягали не лише науково-популярні видання, а й художня література сучасних українських авторів.
  • Заміна фондів: Одночасно із вилученням українських книжок із Росії масово завозилася навчальна та художня література, заснована на російських наративах та пропаганді.

Окупанти складали спеціальні «чорні списки» або списки «екстремістської літератури». Найбільше вилучалися такі категорії видань:

  • Підручники та посібники з історії України: Особливо ті, що висвітлювали теми Голодомору 1932–1933 років як геноциду, Визвольних змагань початку XX століття, діяльність ОУН-УПА, а також події Помаранчевої революції та Революції Гідності.
  • Книги про національно-визвольну боротьбу: Праці про діяльність УПА, дисидентський рух, історії політичних в’язнів радянського режиму.
  • Сучасна українська література: Видання авторів, які займали виразну проукраїнську позицію (Оксана Забужко, Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Василь Шкляр тощо).
  • Українознавчі дослідження: Мовознавчі праці, книги з етнографії, культурології та історії українського козацтва.

Процес ревізії бібліотек відбувався із залученням російських силових структур (ФСБ, «народної міліції» самопроголошених Л/ДНР) та представників окупаційних «міністерств освіти та культури».

Наслідки

Доля вилучених фондів розгорталася за кількома сценаріями:

  1. Списання та утилізація: Книги вивозилися як «макулатура» або списувалися за прискореною процедурою без збереження в архівах.
  2. Публічне знищення: У деяких населених пунктах фіксувалися випадки демонстративного спалення або викидання українських підручників на смітники.
  3. Запечатування в спецсховища: Частину літератури переводили у закритий режим доступу (так звані «спецхрани»), унеможливлюючи її видачу читачам або студентам.

Оновлено: