1763. Обмеження підтримки Києво-Могилянської академії

Історичний контекст

Києво-Могилянська академія була одним із провідних освітніх осередків Східної Європи. У ній вивчали богослов’я, філософію, риторику, історію, математику та мови.

У вищих класах основною мовою викладання тривалий час залишалася латина. Водночас у навчальному середовищі використовувалися й вивчалися інші мови, зокрема руська (українська), церковнослов’янська та польська.

У XVIII столітті російська влада поступово посилювала контроль над освітніми й церковними установами українських земель, прагнучи узгодити їхню діяльність із загальноімперськими вимогами.

Що відбулося?

Історичні дослідження засвідчують, що 1763 року було припинено щорічне грошове надходження для Академії, пов’язане з царською грамотою 1694 року.

Це створювало додаткові фінансові труднощі для утримання викладачів і розвитку навчальних програм.

У популярних хронологіях цього ж року часто приписують Катерині II указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.

Проте точний текст такого указу 1763 року не вдалося підтвердити надійним документальним свідченням.

Натомість пізніші вимоги щодо переходу на російську мову викладання наприкінці XVIII століття задокументовані значно краще. Зокрема, у 1780-х роках посилювалося впровадження російської мови, підручників і вимог до вимови.

Наслідки

Фінансові обмеження ускладнювали розвиток Києво-Могилянської академії, хоча не означали припинення всієї її підтримки або закриття закладу.

У наступні десятиліття поступова уніфікація освіти в межах Російської імперії звужувала можливості збереження окремих освітніх традицій Академії.

Історія 1763 року показує, що обмеження освітніх установ могли відбуватися не лише через прямі мовні заборони, а й через зміну фінансування та посилення адміністративного контролю.